Колективний договір
Колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства.

Колективний договір - це угода, що укладається для узгодження інтересів власника або уповноваженого їм органа, з одного боку, і трудовим колективом в особі профспілкового або іншого органа (особи), уповноваженого на представництво, з іншого боку, на підприємствах, в установах, організаціях, заснованих на будь-яких формах власності, що містить зобов'язання сторін по регулюванню трудових, виробничих і інших соціально-економічних інтересів і нормативні положення, що встановлюють умови праці, оплату праці, режими робочого часу й часу відпочинку й т.д., а також додаткові, у порівнянні із чинним законодавством, пільги й переваги для працівників.
Фіксуючи нормальні умови праці, колективний договір дозволяє трудящим брати участь у прийнятті рішень. Він послабляє абсолютну владу власника або уповноваженого їм особи в питаннях, які раніше вирішувалися винятково в нормативному порядку.
2. Колективний договір укладається на основі чинного законодавства: Закони України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про профспілки, їхніх правах і гарантіях діяльності», «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні».
Обов'язковими при висновку колективного договору є положення, що втримуються в регіональній, галузевих і Генеральній угоді. Так, наприклад, у Генеральній угоді між Кабінетом Міністрів України й Конфедерацією роботодавців і профспілкових об'єднань України на 1999-2000 роки, дію якого продовжено на 2001 рік з доповненнями, передбачено, що положення цієї угоди є обов'язковими для застосування під час ведення колективних переговорів і висновку колективних договорів і угод нижчого рівня як мінімальні гарантії.
Це значить, що при внесенні в колективний договір умов, які суперечать законодавству, останні не мають дії, тобто є незначними й застосовуватися не можуть. При висновку колективного договору діє принцип незменшуваємості прав працівників у порівнянні із законодавством, а також збереження рівня соціальних і трудових прав і гарантій, установлених угодами більше високого рівня, цей принцип одержав у міжнародній практиці назва «принцип in favorem».
3. У процесі висновку колективного договору сторони приймають на себе певні зобов'язання. На підставі цих зобов'язань і укладається колективний договір, але вони будуть обов'язкові для сторін лише в тому випадку, якщо будуть закріплені у встановленої законом формі.
4. Колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також для узгодження інтересів працівників, з одного боку, і власників- з інший А це сприяє поліпшенню господарської діяльності підприємства, підвищенню його рентабельності і якості продукції, що провадиться, забезпеченню трудящим можливості брати участь у керуванні виробництвом, удосконаленню системи винагороди за працю, підвищенню рівня праці, матеріально-побутового й культурного обслуговування трудящих. 5. Колективний договір як вид правового акту виконує наступні функції:
- регулювання умов праці;
- забезпечення стабільності трудових відношенні;
- забезпечення й захист інтересів власника або уповноваженого їм органа й працівника;
- пристосування трудових відносин на підприємстві, в установі, організації до реальних економічних відносин.
Інтереси роботодавця захищаються тим, що в колективному договорі вони здобувають правову форму, їх можна захищати за допомогою державного регулювання. Нормативні умови колективних договорів мають всі ознаки правових норм, хоча вони й не виходять від держави і його органів. До категорії нормативних умов колективного договору ставляться умови, якими встановлюються тарифні ставки, посадові оклади, розміри й умови доплат і надбавок до заробітної плати, розміри й умови виплати премії, додаткові відпустки, пільги тощо.
6. Колективним договором можуть установлюватися інші виробничі, трудові й соціально-економічні умови, чим установлені законодавством, але ці умови, як ми вже відзначали, можуть тільки поліпшувати положення працівника. Крім колективного договору, для регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин у законодавстві передбачений висновок угоді: Генерального між відповідними об'єднаннями профспілок і власників на національному (державному), галузевому й регіональному рівнях (Закон «Про колективні договори й угоди»).