Позивач: Іванова Олена Олександрівна, 17.11.1985 року народження,
що проживає: _____, _________ область, м._______,
вул.______________, тел.:______________, електронної пошти немає

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення _________ міської Ради ____________області
______, _________область, м._______, вул.____________,
тел.:________, факс:__________, E-mail:_____________

Заява про апеляційне оскарження не подавалась

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову _______________міського суду __________області від 22.12.2008 року по адміністративному позову до управління праці та соціального захисту населення ______________ міської Ради ________області про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку

Постановою _______________ міського суду ___________ області від 22.12.2008 року мої позовні вимоги по адміністративному позову до управління праці та соціального захисту населення ______________міської Ради ____________області про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були задоволені частково. Відповідно до постанови суду дії відповідача були визнані неправомірними лише в частині призначення та виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 по 31 грудня 2007 року. За цей час відповідач зобов’язаний виплатити заборгованість. В задоволенні вимог в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість за час до липня 2007 року, та за 2008 рік, здіснювати виплати до досягнення дитиною 3-х років, стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги при народженні дитини було відмовлено.
З постановою суду я частково не згодна, вважаю її відповідно частково незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Одноразова допомога та допомога по догляду за дитиною повинні виплачуватись в розмірах, які передбачені ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"№2240-III від 18.01.2001 р., ст. 12 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№ 2811 – «допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22,6 прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини (виплата цієї допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811- «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України: №6-рп від 9.07.2007 р., положення абз.3 ч.2 ст.56, п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що обмежили розміри допомоги, визнані такими, що не відповідають Конституції України. Цім рішенням КС України зробив висновок, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Положення абз.2 ч.2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 не визнавалось неконституційним, оскільки це питання не ставилось, разом з тим неконституційним визнано положення п.14 ст.71, яке призупинило дію ст.12 Закону України " Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811 на 2007 рік. Таким чином, виплати допомоги при народженні дитини повинні здійснюватись відповідно до ст.12 Закону №2811.
Крім того, своїм рішенням № 10-рп від 22.05.2008 року, Конституційний Суд України роз'яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний суд дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Цієї ж позиції придержується і Європейський суд з прав людини. Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до рішення КС України №15-рп от 14.12.2000, положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Отже, Конституційний Суд України, виходячи із змісту статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оскаржених нормативно-правових актів.
Зважаючи на те, що у п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 конкретно зазначено, що «рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними», вказане рішення Конституційного Суду України має зворотну дію у часі. Неконституційність норми впливає не тільки на майбутнє, алей на минуле. Я вважаю, що після визнання неконституційними положення закону про бюджет на 2007 рік в частині виплати вищевказаної допомоги, відповідач повинен був сам зробити перерахунок й призначити виплати до досягнення дитиною трирічного віку з 8.05.2007 року до 25.03.2010 року, тобто використати норми Закону №2811. Але до цього моменту рішення Конституційного суду відповідач не виконав. Судом 1-ї інстанції такі дії відповідача не були визнані неправомірними.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до п.20 ст.20 Бюджетного Кодексу Законом України «Про державний бюджет України» затверджують повноваження органів державної влади в здійсненні виконання державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Таким чином, спірні правовідносини не являються бюджетними, а зміни до спеціального закону, у зв’язку із прийняттям цих законів, не вносилися.
Згідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України , закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну чинність. . У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питания стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
Якщо норми бюджетного законодавства щодо вищевказаних виплат на 2007 рік визнані неконституційними, то це не означає конституційність аналогічних норм на 2008 рік та абзацу 2 частини 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено одноразову виплату у розмірі 8500 гривень, а лише вказує, що на розгляд Конституційного суду ці питання не виносились. Звернення ж до Верховного Суду України для внесення відповідного подання судом першої інстанції не було.
Визнання судом 1-ї інстанції дій відповідача неправомірними лише за период часу необгрунтоване та незаконне.
Принципи діяльності суду, закріплені в ст.ст.7-9 Кодексу адміністративного судочинства України, судом при винесенні рішення не були дотримані, норми матеріального права застосовані невірно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 184-187 Кодексу адміністративного судочинства України,-
п р о ш у :
1.Змінити постанову ________________міського суду _________ області від 22.12.2008 року по моєму адміністративному позову до управління праці та соціального захисту населення ______________міської Ради ___________області, якою мої позовні вимоги задовольнити в повному обсязі:
- Зобов’язати виплатити Управління праці та соціального захисту населення ____________ міської Ради ________________області на мою користь недоотриману суму одноразової виплати при народженні дитини в розмірі 506 грн. та недоотриману суму, що сплачується протягом 12 місяців у розмірі 802 грн. 40 коп..
- Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення ______________ міської Ради ____________ області призначити мені щомісячну допомогу до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, тобто з 8.05.2007 року по 1.07.2007 року – по 463 грн. щомісячно, з 1.07.2007 року до 01.01.2008 рік - 470 грн. щомісячно, з 01.01.2008 до 1.04.2008 року - 526 грн. щомісячно, з 1.04.2008 до 1.07.2008 року – 538 грн. щомісячно, з 1.07.2008 до 1.10.2008 року – 540 грн. щомісячно, з 1.10.2008 – 557 грн. щомісячно та в подальшому з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку.
- Зобов’язати виплатити Управління праці та соціального захисту населення ______________ міської Ради ___________ області на мою користь недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 8.05.2007 по жовтень 2008 року включно у розмірі 6900 грн. 84 коп.
2.Розглянути справу за мою відсутність.
3.Направити на мою адресу копію судової ухвали наступного дня після її ухвалення.
додаток:
копія апеляційної скарги; квитанція про сплату судового збору
23.12.2008 р. _________ Іванова О.О.
Новости флота на сайте об истории флота.